📑Методичні розробки

 

Матеріали з досвіду роботу (розробки уроків, позакласних заходів, методичні знахідки, інтерактивні вправи) для зручності розповсюдження серед вчительської спільноти розміщені на освітянських платформах  за посиланням: 

МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ на онлай порталі НА УРОК 

ЦІКАВІ ОНЛАЙН ТЕСТИ на платформі На Урок

МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ на платформі ВСЕОСВІТА  

  Мотивувати дитину до навчання найлегше через гру. Особливо цікаві сьогодні дітям інтерактивні вправи та завдання.

Мої вправи на Learningapps за посиланням, 

Мої вправи на Learning.apps

або по QR-коду 

Буду вдячна за відгуки та коментарі :)

     

Основные правила в рекомендациях о воспитании.

 

ФІЛІППІНСЬКИЙ ТЕСТ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ МОРФОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ

В дошкільному віці (зазвичай в 5-6 років) у дітей відбувається «напівзростовий стрибок у зрості», який полягає у суттєвому подовженні рук і ніг.

Для того, щоб дізнатися пройшов цей скачок зросту чи ні, потрібно попросити дитину доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Дитина 4-5 років не може цього зробити – руки ще занадто короткі.

Результат Філіппінського тесту достатньо точно характеризує біологічний вік дитини. Він відображає ступінь розвитку скелету, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію. Загалом таким способом перевіряється ступінь морфофункціональної зрілості організму.

Фізіологами встановлено, що, якщо дитина починає відвідувати школу до того, як у неї відбувся напівзростовий стрибок, це різко негативно позначається на її здоров’ї, в першу чергу – психічному, і вкрай рідко приносить успіх у навчанні. Чому так? Тому що після такого стрибка у зрості, організм дитини стає надійнішим в біологічному сенсі, а тому – працездатнішим.

Паспортний вік, в якому проходить цей напівзростовий стрибок, може істотно варіюватися. У деяких дітей він завершений вже до 5 років, в інших – тільки після 7 років. Ясно, що в такому віці різниця в два роки – це дуже багато.

Після того, як напівзростовий стрибок завершений, у дитини з’являються реальні функціональні можливості до сидячої, досить тривалої роботи в рівному темпі (зрозуміло, ще невеликі – вони будуть швидко, але нерівномірно збільшуватися в міру дорослішання, але основа вже закладена).

Але не слід стверджувати стовідсотково, що якщо дитина виконала філіппінський тест – вона точно готова до навчання в школі.

«Шкільна зрілість» – це сукупність певних навичок і умінь дитини, таких, як: навик освоєння соціальної ролі учня; навик навчальної діяльності; вміння взаємодіяти з соціальним оточенням; фізіологічна готовність до навчання в школі.

Філіппінський тест допоможе вам визначити один з показників шкільної зрілості – ступінь фізіологічної готовності до навчання в школі.

https://www.instagram.com/p/CD1wCyjJ30l/?igshid=v5jb4tenwk8q

ВРАХУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З РІЗНИМИ ТИПАМИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ …

 

[PDF] ВРАХУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З РІЗНИМИ ТИПАМИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ …

ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДОШКОЛИ – ЦЕ КОМПЛЕКСНЕ ПОНЯТТЯ. «Чи готова моя дитина до школи, до шкільного навчання?».

 

ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДОШКОЛИ – ЦЕ КОМПЛЕКСНЕ ПОНЯТТЯ.

«Чи готова моя дитина до школи, до шкільного навчання?». 

Це головне питання, яке постає перед батьками 6-7-річних дітей. Найчастіше під такою готовністю дорослі вважають вміння дитини читати, рахувати, писати. Але насправді готовність дитини до навчання охоплює значно ширше коло питань.

Необхідно одразу розділити поняття педагогічної і психологічної готовності дитини до школи.🤔💭

Педагогічна готовність — це запас знань, умінь і навичок, наявний у дитини на момент вступу до школи. Під цим, як правило, мається на увазі уміння переказувати, читати, рахувати, однак це не дає змоги спрогнозувати успішність навчання навіть на найближчий час.

Психологічна готовність — це якісна своєрідність інтелектуального розвитку дитини і деяких особливостей її особистості, без яких неможливо успішно навчатися в масовій школі. Сформованість цього рівня надзвичайно важлива. В психології виділяють такі взаємопов'язані компоненти психологічної готовності дитини до шкільного навчання: мотиваційна, фізіологічна, інтелектуальна, емоційно-вольова та соціальна.

· Мотиваційна готовність виявляється у настроях дитини, її прагненні, бажанні йти до школи, яке поєднується з тим, як дитина уявляє вимоги школи, наскільки готова змінити свою дошкільну, ігрову позицію.

· Фізіологічна готовність означає достатній рівень розвитку психофізіологічних (рівень сформованості дрібної моторики), фізіологічних (ріст, вага, кількість постійних зубів) й анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму, стан здоров'я (фізіологічна зрілість). Цей рівень повинен забезпечити витримання дитиною відповідних навантажень і стимулювати до подальшого розвитку. Важливою складовою даної компоненти є соматичне і психічне здоров'я дитини, сформованість навичок здорового способу життя.

· Інтелектуальна готовність пов'язана з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини. Але не лише з рівнем, який досягнуто: важливим є фактор здатності цієї сфери до подальшого розвитку, утворення вищих психічних функцій, нових між функціональних психологічних систем.

· Емоційно-вольова готовність визначається рівнем сформованості довільності основних психічних процесів та поведінки, само організованістю, зосередженістю, умінням контролювати свої емоції. Соціальна готовність означає адекватність дитини, її здатність жити і розвиватися в соціальному оточенні, мати відповідні навички комунікації, соціальну компетентність (вербальну активність, виконання вимог та дотримування правил поведінки, відстоювання власної позиції, прийняття рішень, орієнтація у просторі та часі).

Рівень розвитку психологічної готовності дитини до шкільного навчання є дуже важливим показником. Для шестирічних дітей з високим рівнем психічного розвитку найбільш типовим є кооперативно-змагальний характер спілкування з однолітками, довільність у сфері взаємодії з дорослими та відкриття дитиною своїх переживань у сфері самосвідомості, крім того, принципово важливим є:

· сформовані прийоми ігрової діяльності, розвинена соціальна активність, засвоєні моральні та поведінкові норми; розвинена уява;

· високий рівень наочно-образного мислення, пам'яті, мовлення.

Важливі також:

· ЗАГАЛЬНА ОБІЗНАНІСТЬ (ЗАПАС ЗНАНЬ). Вміння розповісти про себе, батьків, місто, пори року, рослини, тварини, овочі і т.п.

· УВАГА: Знайти розбіжності між малюнками; Знайти пару предмету;

· ПАМ’ЯТЬ (зорова, слухова

· МИСЛЕННЯ (вміння робити умовиводи, висновки, аналізувати, порівнювати) Знайти, чим подібні і чим відрізняються предмети; Узагальнити групу предметів; Вміння порівнювати предмети за розміром, формою, орієнтуватися у просторі, керуючись поняттям “далі-ближче”, “вгорі-внизу”, “праворуч-ліворуч”, “більше-менше” та ін.

· МОВЛЕННЯ: Фонематичний слух (правильна вимова всіх звуків мови). Вміння за серією малюнків скласти оповідання.

· РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ РУКИ: Вміння скопіювати дане зображення предмету, напису.

· ДОВІЛЬНІСТЬ ПОВЕДІНКИ: Здатність вислухати дорослого, правильність виконання завдань.

· БАЖАННЯ ІТИ ДО ШКОЛИ.

Таким чином психологічна готовність до шкільного навчання – це різнобічна характеристика дитини, за допомогою якої можна дістати уявлення про рівень загального розвитку майбутнього школяра, про ті психологічні якості, які матимуть вирішальне значення для успішності на початковому етапі навчання.

Емоційний інтелект — це здатність розпізнавати емоції інших людей + свої власні.

Емоційний інтелект — це здатність розпізнавати емоції інших людей + свої власні, а також правильно їх називати. Саме тому дуже важливо розвивати цю здатність у дітей ще з самого раннього віку. Далі, ми розглянемо ряд порад, як це можна зробити.

Емоційний інтелект у дитини: як його розвинути?

Важливі аспекти розвитку емоційного інтелекту у дитини:

1. Дитяча точка зору — це важливо. Обов’язково визнавайте думки власної дитини та співпереживайте їй. Адже просто розуміння батьків допоможе вирішити величезну кількість дитячих проблем.

2. Самовираження. Також важливо дати дитині можливість вільно виражати власні емоції. У вашому домі має панувати атмосфера, у якій малюк може без перешкод самовиражатися (висловлювати свої почуття).

3. Проблеми. Обов’язково вчіть свою дитину розв’язувати проблеми та давати раду емоціям, що безпосередньо з ними пов’язані. Першочергово ви маєте допомогти малюку розв’язувати його проблеми. Це розвине його емоційний інтелект, а також мотивуватиме його самостійно долати проблеми в подальшому житті.

4. Ми такі, які ми є. Дуже важливо сприймати власних синів та дочок такими, якими вона є. Всі їх особливості зовнішності та характеру, індивідуальність та духовні якості є даністю, що потребує безумовної любові та абсолютно прийняття.

5. Говоріть про вашу любов. Завжди будьте відвертими з власним малюком. Говоріть йому про власні емоції, особливо про власну любов до нього. Чудово буде, якщо кожен наступний день ви будете розпочинати і закінчувати обіймами, а також словами: «Я дуже щаслива, що в мене є ти! Я тебе так сильно люблю!».

6. 5 почуттів. Розкривати цей світ перед дитиною потрібно у цілковитому його різноманітті. Відмінним помічником в даній ситуації стануть коробочки з емоціями, всередині яких знаходяться предмети, які нагадують певне вміння, переживання, а також почуття.

7. Гра. Це основа для розвитку до розвитку емоційного інтелекту. Під час гри з малюком, у вас буде чудова можливість проявляти свої почуття, на прикладі вигаданих персонажів показувати позитивні та негативні емоції, звертати увагу дитини на їх вчинки та наміри. Згодом даний досвід дитина успішно перенесе у своє власне життя.

8. Музика. Також ні в якому разі, не варто нехтувати класичною музикою. Щоб її зрозуміти не потрібно бачити рухів музиканта або знати мову. Саме тому, музика для вашої дитини буде самим дієвим і найпростішим методом познайомитися з різними емоціями.

9. Спорт. Доведено, що під час занять фізкультурою налагоджується робота абсолютно всіх життєво важливих процесів, відновлюється кровообіг, а також поліпшується діяльність мозку.

10. Казки. Обов’язково читайте своїй дитині казки. При чому робіть це з емоціями та натхненням. Таким чином ви прищепите малюкові любов до книг та покажете їй дивовижний світ фантазій.

11. Пригоди. Кожен день створюйте для свого маленького принца / принцеси все нові та нові пригоди. Завжди показуйте даний світ з іншого боку, ламаючи шаблони. Важливо, щоб це були цікаві ігрові простори, приємні знайомства, а також позитивні моменти.

12. Сон. Нестача сну негативним чином впливає практично на всі сфери нашого життя. А малюку, який росте та розвивається, повноцінний сон та вміння розслаблятися є життєво необхідними.

13. Соціалізація. Привчайте власних дітей до колективних занять з самого раннього віку. У сім’ї — це творчість чи спільне прибирання, а в гостях — це ігри для 2-х або 3-х дітей.

Висновки

Пам’ятайте: основну роль в розвитку емоційного інтелекту відіграє мама, адже саме завдяки їй малюк починає пізнавати навколишній світ. Любов матері, доброта та ласка вчать нас самим позитивним і прекрасним емоціям.

Критичне мислення — це....

Критичне мислення — це здатність дивитися на проблему, аналізувати її та висувати творче та ефективне рішення. 

Воно є однією з найважливіших навичок, які наші діти можуть навчитися. Навички критичного та творчого мислення допомагають нам приймати правильні рішення та знаходити вихід навіть з найскладніших ситуацій. Діти з хорошими навичками критичного мислення будуть більш успішними, як стануть дорослими.

Далі, ми розглянемо 3 простих способи, за допомогою яких ви можете заохотити критичне та творче розв’язання проблем у ваших дітей.

Цим поділяться з нами Дмитро та Галина Кайгородови – засновники початкової школи та дитячого садочка Кияночка, що розташаваний по вулиці Борщагівська, 204-г, та у житловому комплексі “Ліпинка”, на вулиці Сергія Данченка 2А.»

Навчайте дітей бавитися самостійно

Коли наші діти є немовлятами, ми любимо їх на руках та обіймати. Ми граємося з ними, тому що вони ще не можуть розважитися самостійно і взаємодіємо з ними, навчаючи новим діям та рухам.

З роками, замість того, щоб продовжувати покладатися на нас для розваги, ми починаємо навчати їх, як можна розважати себе самостійно. Частиною цього процесу є те, що вони проводять час наодинці з собою.

Невже ми залишимо дитя нудьгувати? Так, правильно! Саме нудьга мотивує дитину знайти собі якесь заняття. Дослідження показують, що діти, які знають, як заповнити свій час, рідко відчувають себе ізольованими або самотніми. Навпаки, буучи творчою особистістю, вони вчаться задовольнятися будь-якою ситуацією й дійсно веселяться.

Що дасть самостійність для дитини?

Самостійність дуже важлива, адже вона вчить дитину:

1. бути спокійною;

2. обходитись без батьків;

3. розв’язувати проблеми.

Заохочуйте творчу гру

Творчість потрібна дітям, щоб мислити нестандартно. Але сучасні діти, яким доступні всі блага цивілізації, не є творчими. Вони більше не перетворюють палицю на коня або у меча, тому що вони можуть пограти у відеоігри, де їхній персонаж може їздити на коні чи розмахувати мечем. Тому для багатьох з них творчість стала тим, чому їх треба навчати.

Важливі моменти:

• 1. Ніколи не пізно починати. Сьогодні творчі ігри доступні навіть для немовлят. Але якщо ваша дитина вже старша, не хвилюйтеся! Нічого страшного, починати ніколи не пізно.
• 2. Ресурси. Дайте дитині ресурси, які заохочують творчість.
• 3. Творчі простори. Ви можете призначити простір для деяких типів творчої гри. Ганок або гараж для малювання, куточок для одягання, килимок для ЛЕГО. Це допоможе приборкати творчу плутанину, яка може розвиватися під час вивчення дитиною своїх творчих сторін.
• 4. Нехай діти малюють поза лініями. Ви стурбовані тим, що ваша дитина не розфарбовує зелене дерево так, як це має бути? Або вона не може залишитися в межах ліній? Не хвилюйтесь! Вони творчі! І якщо вони помиляються, то зможуть зрозуміти, що має відбутися далі. Давайте дітям чистий папір, а також книжки-розмальовки. З чистого паперу «діти більш вільно виражаються у своїх малюнках, особливо якщо вони все ще мають обмежений словниковий запас».
• 5. Не турбуйтеся про кінцевий результат. Так, дитячий суп ніхто їсти не буде. Картина, яку намалювала ваша дитина, більш схожа на картоплю з очима. Метою творчості є процес, а не кінцевий результат. Замість того, щоб запитувати: «Що це таке?», скажіть: «Розкажи мені про це! Тобі було весело? Яка твоя улюблена частина?”. Це кращий спосіб поговорити про те, що ваша дитина зробила, і зосередитися на цьому процесі.

Будьте прикладом

Ми, мабуть, чули, що наслідування — це щира форма лестощів. Що ви відчуваєте, коли бачите, як ваші сини та дочки вас наслідують? А ви знали, що діти можуть також копіювати наші навички розв’язання проблем? А вони можуть!

Ви самі можете змоделювати способи, які допоможуть вашим дітям розвинути критичне мислення та творчі навички розв’язання проблем. Наприклад:

• Поділіться своїми помилками. Чому так важливо показувати нашим дітям, що ми теж зазнаємо невдачі? А тому, щоб вони бачили, що невдача може трапитись з кожним.
• Нехай вони висловлюють свої думки всупереч вашій. Мислення “поза рамками” розвиває уяву. Іноді думки вашої дитини можуть відрізнятися від наших, особливо коли вона росте. Їй потрібно боротися з цими думками та прийти до певного висновку. Замість того, щоб говорити їм, що вони помиляються, заохочуйте їх до виправдання цих думок. Їхнє мислення може вас здивувати.
• Зменште час, який проводиться біля екрана. Неструктурований час гри більш цінний для розвитку мозку дитини, ніж електронні засоби масової інформації. Але не тільки діти повинні скоротити час, витрачений перед екраном. Батькам також необхідно його скоротити й більше часу проводити за розмовою, а не екраном смартфона, телевізора чи ПК.
• Сімейна трапеза. Згідно з дослідженнями: вечеря повним складом є однією з найважливіших речей, які ви можете зробити разом зі своїми дітьми. Це не тільки навчить дітей їсти здорову їжу, але й покращить ваше спілкування в сім’ї.