😲😤😭ОБРАЗА - наслідки гордині😠 і невміння спілкуватися🤐!

Кожній людині властиво ображатися. Ось навіть сьогодні по дорозі на роботу хтось ненароком наступив вам на ногу і не вибачився. Прикро? Звичайно! Або напередодні кохана людина сказала або зробила щось не так. Прикро? Ще б! Або ви самі, задумавшись, ковтнули занадто гарячу каву і обпеклися. І тут же образилися: на себе, на каву і на весь світ. От халепа ... Незважаючи на те, що почуття образи дуже поширене і його регулярно відчуває кожна людина, необхідно розуміти його шкідливість і піддаватися цьому відчуттю як можна менше. Звідки ж береться це відчуття і чому так сильно впливає на людину?

Нікого нічим НЕМОЖЛИВО образити! 

Людина сама приймає рішення, ображатися їй чи ні. У більшості випадків, звичайно, ображається: а як ще сприймати несправедливе зауваження начальника, як реагувати на те,що кохана людина уйшла до когось, на ваш погляд, менш цінного, як ще показати світові своє невдоволення рівнем життя? У своїх образах дорослі люди виглядають дещо смішними і схожими на дітей ясельного віку, які образами і рясними сльозами домагаються уваги. Чого може досягти людина, давно переступив цей вік, але ображатися з приводу і без приводу не припинив, причому ображається він серйозно і вірить, що це почуття йому якось допоможе в житті?
Він не розуміє, що образа - деструктивне відчуття, що заважає розвитку його особистості. Ображатися люди ніколи не досягають успіху в жодній зі сфер життя. Якщо впустити образу себе в душу і дозволити їй там влаштуватися, вона стане основним відчуттям, що не дозволяє розвиватися іншим почуттям. Вона ж і почне знищувати в зародку все найблагородніші пориви людини, необхідні для особистісного зростання.

Образа - головне гальмо в досягненні цілей.

Образа - причина захворювань, що виникають на фізичному плані.

   Ви розумієте, наскільки це серйозно ?! В основі всіх образ лежать невиправдані очікування і нереалізовані бажання. Іншими словами наша фантазія не змогла реалізуватися в реальному житті саме в цей момент.
  У спілкуванні з близькими людьми, до яких ви небайдужі, ви перебуваєте в постійному очікуванні чогось: ось мама купить ляльку (не купила); ось мій хлопець сьогодні заради мене раніше звільниться від справ, і ми підемо в кафе (не звільнився, не пішли); ось моя дитина ідеально вивчить англійську і вступить на найпрестижніший факультет найпрестижнішого вузу (не вивчив, не вступив - їй взагалі тварин лікувати подобається). І пішло-поїхало: образи виникають на рівному місці, практично з ваших фантазій, докори сиплються на голови рідних і близьких, як з рогу достатку, а ті не розуміють, у чому, власне, проблема і починають вважати себе винуватими в вашому надуманому «горі ».
Таким чином, ображена людина знищує Не тільки себе, але і нав'язує деструктивні відчуття своїм близьким.

Щоб образа НЕ руйнувала ваш світ, ваші плани, вашу особистість, необходімо навчитися трансформувати це негативне відчуття в позитивну енергію успіху і розвитку:
📍 Відпустіть образу, звільнитеся від неї. Якщо ви ображені на конкретну людину або людей, вибачте їх і будь-яким доступним вам способом дайте їм зрозуміти, що ви на них не ображаєтеся, а вважаєте вчителями в своєму житті: напишіть їм про це, надішліть смс, зателефонуйте. Якщо вони не хочуть вас бачити і чути, або ви їх, використовуйте метод візуалізації - дуже яскраво і чітко уявіть людину, яку прощаєте, і з усією щирістю і любов'ю проговорите фразу-прощення. Прощайте не для галочки, а від щирого серця.
📍Спробуйте не пускати образу глибоко в душу. Абстрагуйтеся від неприємних ситуацій і неприємних людей. Пам'ятайте, що скривджені і агресивні люди - енергетичні вампіри і своєю скривдженістю вони провокують вас на контакт, щоб хоч трохи підживитися вашою свіжою енергією. Не давайте їм такого шансу.

📍Не робіть різких рухів на шляху досягнення своїх цілей. Якщо ви і збудували у себе в голові якесь бажання (стати багатим, стати коханим), рухайтеся до нього дуже плавно і обережно, не витрачайте час на непотрібні образи (от не вийшло сьогодні), а поступово входьте в резонанс з цим бажанням, демонструючи спокій, а не надмірну зацікавленість (якщо я цього не отримаю, то прямо жити не зможу). В результаті людина розуміє, що у нього не вийшло досягти своєї мети, розчаровується, ображається на життя, на себе, на Всесвіт, яка йому, нібито не допомогла, і перестає діяти, а значить, перестає розвиватися.

📍 Припиніть очікувати від оточуючих необхідної вам моделі поведінки, якихось позитивних на ваш погляд змін прямо тут і зараз, пам'ятайте, що Всесвіт функціонує за принципом «Никто Никому Ничего Не должен ».
          #Образа - це наслідок гордині і невміння спілкуватися. 

Хибне самовозвеличування змушує людину сприймати себе, улюбленого, як супер-істоту: я найкрасивіший, я найрозумніший, я найуспішніший. А Всесвіт і інші люди, сприймають його, як звичайного, керівник влаштовує йому догану за запізнення, як рядовому працівнику, кохана дівчина йде від нього до іншого, тому що не знаходить нічого для себе цікавого в цій особистості. «Супер-істота» не розуміє, чому його, такого ідеального, недооцінюють, і починає захищатися і захищатися від світу образою.
Але навіть сама заражена марнославством і образою людина може трансформувати свої руйнівні емоції в творчу енергію. Все налагоджується через щире прощення. Вибачте оточуючих, вибачте всіх, хто далеко чи близько, всіх, хто жив, і кого вже немає, якщо вони вас образили чимось. Але, головне, пробачте собі!
Згідно зі статистикою, більшість людей найбільше образ затамували на себе: міг би зробити, але не зробив, міг би сказати, але промовчав, якби я тоді вчинив інакше, зараз все було б по-іншому. Не накопичуйте образи, а якщо накопичили, в ваших силах перетворити їх в енергію для розвитку і особистісного зростання. І не пізно в будь-якому віці, сказати: «Я був неправий, але я себе прощаю і дозволяю собі досягати тих цілей, яких я гідний!».

Що таке аутизм і чим такі люди відрізняються від нас?

 

Що таке аутизм👀 і чим такі люди відрізняються від нас? TED Talk

17 березня 2019

Аутизм – це загадка, овіяна міфами.

Попри прогрес, ми все ще не знаємо причини виникнення цього стану. Але світ наблизився до дуже важливого розуміння: ми повинні перестати сприймати людей з розладами аутичного спектра (РАС), як погіршені версії "нормальних" людей. Вони не ненормальні, вони просто інші.

Саме про це розповідає на TED Talk письменниця, докторка тваринництва та професорка в Університеті Колорадо Темпл Ґрандін.

Фото:marlis/Depositphotos

Їй діагностували аутизм в дитинстві, але вона досягла великих успіхів у житті й про неї навіть зняли однойменний біографічний фільм. Вона активістка за права людей з аутизмом. І у своїй промові наголошує на тому, що для світу важливі всі типи мислення. І всі типи мислення заслуговують на реалізацію та успіх.

Що таке аутизм

"Що таке аутизм?", – питає вона аудиторію під час промови. – Перш за все нам треба зрозуміти, що аутизм – це дуже широкий спектр особливостей. Яка різниця між диваком та людиною з синдромом Аспергера, що є легкою формою аутизму? Сьогодні Ейнштейн, Моцарт та Тесла скоріш за все отримали б діагноз "аутизм", – каже вона.

Перше, що нам треба усвідомити – мислення буває дуже різним. За думкою Ґрандін основні відмінності між стилем мислення людей з РАС та більш стандартним типом мислення – це увага до деталейта мислення образами.

Якщо дитині з аутизмом дати завдання, де треба обрати великі літери та маленькі, то дитина з РАС набагато швидше помітить саме маленькі літери.

"Нормальний" мозок ігнорує деталі.

Письменниця стверджує, що найбільше її турбує, що світ стає все більш абстрактним. Зараз в школах все менше викладають практичні заняття.

"Уроки з творчості – це те, що вдавалось мені найкраще", 

– згадує вона.

Коли вона працювала з худобою, вона помічала деталі, які лякали тварин, але які не помічав ніхто окрім неї. Наприклад, прапор біля ветеринарної клініки, який колихався від вітру.

"Худоба готова була рознести клініку на відгодівельному майданчику. А треба було просто перемістити прапор в інше місце", – розповідає свій досвід Ґрандін.

Мислення образами, за словами Темпл, це ніби прокручувати у голові фільм. В дитинстві вона вважала, що так думають всі люди. Але коли проводила інтерв’ю для своєї книги "Мислення образами", вона розпитувала людей, як вони мислять і її дуже здивувало, що їх стиль мислення відрізняється від її:

"Коли я казала їм "Уявіть купол церкви", то вони уявляли якийсь абстрактний купол. Але я бачу дуже конкретне зображення".

Письменниця розповідає, що при слові "церква", вона уявляє конкретні будівлі. Щось з її дитинства, наприклад.

Її мозок – це ніби пошуковик зображень у Google. Коли вона проектувала приміщення для худоби її візуальне мислення було великою перевагою:

"Я розробляла ці приміщення і могла буквально тестувати їх у моїй голові. Як комп’ютерна система".

Деякі дослідження вказують, що люди з РАС мислять за допомогою зорової зони кори головного мозку.

Письменниця показує на слайді сканери свого мозку та мозку людини без аутизму. Червоні лінії – це її зорові лінії. І вони набагато довші за сині, які помічають зорову зону "здорової" людини.

У підсумку Темпл наводить такі приклади мислення:

• Візуальне мислення – такі люди не дуже сильні в алгебрі.
• Музикальне та математичне мислення – такі люди можуть мати проблеми з читанням.
• Вербальне мислення – такі люди не дуже сильні у малюванні.

Сенсорні проблеми.

"Я прийшла за півгодини до виступу, тому що мене вкрай турбував цей пристрій у мене на обличчі (мікрофон). Мені треба було звикнути до нього", – пояснює Темпл одну з найрозповсюдженіших проблем людей з РАС – проблеми з обробкою сенсорної інформації.

Фото:AndrewLozovyi/Depositphotos

Врешті решт, вона попросила трохи загнути мікрофон, щоб він не торкався обличчя.

Людям з аутизмом може бути важко витримувати дотики. Також людей з РАС можуть турбувати гучні звуки та яскраве світло.

"Нам потрібні різні види мислення".

Мислення образами дуже допомогло Темпл зрозуміти тварин, адже їх мислення та мислення людей з аутизмом схоже.

Наприклад, для коня людина-вершник та людина, яка стоїть на землі – це дві різні людини й реагувати на них вони будуть в залежності від свого досвіду: якщо над твариною знущався вершник, то вона буде спокійно реагувати на того, хто стоїть на землі й навпаки.

Фото:Dubova/Depositphotos

Спікерка закликає поважати та використовувати різні види мислення.

"Одна з проблем, яка доводить мене до сказу, це коли я проводжу зустрічі й бачу розумних дітей.

Вони не дуже комунікабельні, але ніхто не працює над тим, щоб зацікавити їх, наприклад, наукою.

І це приводить мене думками до мого вчителя з природознавства. Він був просто чудово показаний у фільмі. Я не була зразковою ученицею. В старшій школі мені було байдуже до навчання, допоки я не потрапила на урок до містера Карлока".

Вчитель кинув їй виклик: розгадати загадку кімнати з оптичною ілюзією і це запалило її цікавіть до науки.

"Мислення можна запрограмувати на роздуми та пізнання. Чи, навпаки, на спілкування та соціальну сферу. Деякі дослідження показали, що у мозку людини з аутизмом може бути більше зв’язків, ніж у мозку генія. Але зі слабо розвинутою соціальною сферою. Це ніби обмін мислення на спілкування".

В стандартному людському мозку мовлення заміняє візуальне мислення, яке притаманне тваринам.

Прості речі, яким варто вчити. Знову.

"Я бачу багато розумних дітей, які не знають елементарних речей. Наприклад, як приходити вчасно", – дивується письменниця. – Я вміла це вже у віці 8 років. А також, як поводитись за столом на недільному обіді. Коли мені було 13 років я вже мала роботу", – стверджує вона.

А ще вона вміла виконувати завдання і це важливо для дітей з аутизмом. Темпл каже, що одне з особливостей аутичного розуму – це фіксація на чомусь одному і цю фіксацію варто використати для мотивації.

"Це просто необхідно робити", – наголошує вона.

Темпл називає дві речі, які вкрай важливі для успіху дітей з РАС:

• Знайти ментора. Ґрандін вважає, що найголовніше для таких дітей – "запалати іскру". І тоді, зацікавлена дитина сама почне вивчати те, чим її зміг зацікавити вчитель.
• Правильно ставити завдання. Недостатньо просто сказати: розроби програму. Варто уточнювати, наприклад: "Нам потрібна програма для телефону, яка має виконувати такі функції. Потрібно використати такий обсяг пам’яті і так далі".

"Цінуймо нейрорізноманітність"  – закликає вона.

ПОДОРОЖІ

Куди їхати влітку на море? Бердянськ: маршрут, ціни та можливості

Захар 

ЗДОРОВ'Я

Тут лікарі звільняються, щоб стати приватними: як і навіщо змінюється медицина Світловодська

Ірина Андрейців

СУСПІЛЬСТВО

Суші: корисні чи шкідливі? Інгредієнти смаколиків розбирає наука

Українська правда. Життя

VEREZHIK HOUSE Платье Verezhik House 50 Бежевое (898B50)

БЛЕНДЕР ДЛЯ ВСЕГО! Заменяет собой мясорубку, блендер, овощерезку, кофемолку.

🤸‍♂️🃏Аутизм може бути викликаний 🍽 кишковими инфекціями. Нові докази.

 

Аутизм може бути викликаний кишковими інфекціями. Нові докази.

И його симптоми можна лікувати!

Симптоми аутизму, а точніше, розлади аутистичного спектра (РАС), проявляються в зв'язку з виникненням у людини певної моделі поведінки, наприклад, повторювані  рухи зниження  соціальної  взаємодії.

Це захворювання є генетичним, отже, не піддається повному лікуванню традиційними методами. Но дослідники не зупиняють боротьбу із симптомами, які, як виявилось, можна зменшити завдяки бактеріям шлунково-кишкового тракту.

Цікаво, що більшість людей з розладами аутистичного спектру також страждають від шлунково-кишкових захворювань, таких як спазми в животі та закрепи.

Про це розповіли автори попередніх досліджень, чьиї работи вчені из Каліфорнійського технологічного інститута взяли за основу при проведені своїх экспериментів.

«За звичай, дослідники вивчають аутизм як генетичне захворювання і сприймають його виключно як розлад функціонування мозку. Ми ж поглянули на проблему під іншим кутом і довели, що мікрофлора кишечника може суттєво вплинути на симптоми розладів аутистичного спектра», — розповідає співавтор дослідження Саркіс Мазманян.

 Взявши до уваги, що у людей, страждаючих від серьозних вірусних інфекцій, часто народжуються діти з аутизмом, Мазманян і його колеги відтворили  таку саму ситуацію серед мишей. Вчені викликали імунну реакцію у самок гризунів шляхом  введення препарату, імітуючих функції віруса, після чого на світ з'явились дитинчата із симптомами РАС.

Дослідники помітмли, що у мишей-«аутистов» також проявились симптоми захворювання шлунково-кишкового тракту, що вказувало на аномалії в развитку микрофлори.

Більше того, ШКТ гризунів виявився «негерметичним»: шкідливі речовини і  бактерії потрапляли через стінки шлунка і кишківника до кровотоку.

Як повідомляється в прес-релізе, цей эфект, відомий в медицині як підвищена кишкова проникність, проявилася у багатьох представників групи піддослідних мишей.

«Наскільки нам відомо, це перше свідоцтво про розлад аутистичного спектра у тварин із супутньою підвищеною кишковою проникністю», — говорить провідний автор дослідження Элейн Сяо.

Щоб впевнитися, що на аутистичну поведінку мишей впливають саме розлади ШКТ, вчені ввели гризунам бактерию Bacteroides fragilis, яка використовується в експерементальному лікуванні захворювань шлунка і кишківника у тварин. Лікування подіяло, і кишкова проникність знизилась.

До того ж дослідники помітили, що поведінка гризунів в значній мірі змінилась. Тварини переставали топтатися на одному місці, стали більше взаємодіяти з іншими особями і перестали виявляти ознаки занепокоєння.

«Лікування з використанням B. fragilis не тільки покращило роботу ШКТ і нормалізувало мікрофлору, но і усунути  деякі з основних поведінкових симптомів РАС», — коментує Сяо.

Результати досліджень опубліковані в журналі Cell. Наступний етап — клінічні дослідження на людях.

Автори нового метода лікування симптомів аутизму запевняють, що експерименти повинні розпочатися на протязі двох років.

«Наше лікування можна буде застосовувати тільки після родів. Це означає, що мати вже перенесла вірусну інфекцію і імунну реакцію, а плід почав розвиватися іншим шляхом. Коли дитина з'явиться на світ, її поведінку можна буде корегувати», — говорить співавтор дослідження  Пол Паттерсон.

Вчені все ж не радять надіятися на те, що їх метод лікування буде однаково эфективним і безпечним абсолютно для всіх. Їм предстоїть ще багато роботи перед тим, як технологію будут випробовувати  на людях.

Однак медики сподіваються, що погляд на РАС в новому світлі допоможе не тільки краще зрозуміти їх природу, но і надихне інших вчених на створення ще більш эфективних і надійних методів терапії.

Детальніше за посиланням Аутизм может быть вызван кишечными инфекциями. Новые доказательства

 

ФІЛІППІНСЬКИЙ ТЕСТ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ МОРФОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ

В дошкільному віці (зазвичай в 5-6 років) у дітей відбувається «напівзростовий стрибок у зрості», який полягає у суттєвому подовженні рук і ніг.

Для того, щоб дізнатися пройшов цей скачок зросту чи ні, потрібно попросити дитину доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Дитина 4-5 років не може цього зробити – руки ще занадто короткі.

Результат Філіппінського тесту достатньо точно характеризує біологічний вік дитини. Він відображає ступінь розвитку скелету, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію. Загалом таким способом перевіряється ступінь морфофункціональної зрілості організму.

Фізіологами встановлено, що, якщо дитина починає відвідувати школу до того, як у неї відбувся напівзростовий стрибок, це різко негативно позначається на її здоров’ї, в першу чергу – психічному, і вкрай рідко приносить успіх у навчанні. Чому так? Тому що після такого стрибка у зрості, організм дитини стає надійнішим в біологічному сенсі, а тому – працездатнішим.

Паспортний вік, в якому проходить цей напівзростовий стрибок, може істотно варіюватися. У деяких дітей він завершений вже до 5 років, в інших – тільки після 7 років. Ясно, що в такому віці різниця в два роки – це дуже багато.

Після того, як напівзростовий стрибок завершений, у дитини з’являються реальні функціональні можливості до сидячої, досить тривалої роботи в рівному темпі (зрозуміло, ще невеликі – вони будуть швидко, але нерівномірно збільшуватися в міру дорослішання, але основа вже закладена).

Але не слід стверджувати стовідсотково, що якщо дитина виконала філіппінський тест – вона точно готова до навчання в школі.

«Шкільна зрілість» – це сукупність певних навичок і умінь дитини, таких, як: навик освоєння соціальної ролі учня; навик навчальної діяльності; вміння взаємодіяти з соціальним оточенням; фізіологічна готовність до навчання в школі.

Філіппінський тест допоможе вам визначити один з показників шкільної зрілості – ступінь фізіологічної готовності до навчання в школі.

https://www.instagram.com/p/CD1wCyjJ30l/?igshid=v5jb4tenwk8q

ВРАХУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З РІЗНИМИ ТИПАМИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ …

 

[PDF] ВРАХУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З РІЗНИМИ ТИПАМИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ …

ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДОШКОЛИ – ЦЕ КОМПЛЕКСНЕ ПОНЯТТЯ. «Чи готова моя дитина до школи, до шкільного навчання?».

 

ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДОШКОЛИ – ЦЕ КОМПЛЕКСНЕ ПОНЯТТЯ.

«Чи готова моя дитина до школи, до шкільного навчання?». 

Це головне питання, яке постає перед батьками 6-7-річних дітей. Найчастіше під такою готовністю дорослі вважають вміння дитини читати, рахувати, писати. Але насправді готовність дитини до навчання охоплює значно ширше коло питань.

Необхідно одразу розділити поняття педагогічної і психологічної готовності дитини до школи.🤔💭

Педагогічна готовність — це запас знань, умінь і навичок, наявний у дитини на момент вступу до школи. Під цим, як правило, мається на увазі уміння переказувати, читати, рахувати, однак це не дає змоги спрогнозувати успішність навчання навіть на найближчий час.

Психологічна готовність — це якісна своєрідність інтелектуального розвитку дитини і деяких особливостей її особистості, без яких неможливо успішно навчатися в масовій школі. Сформованість цього рівня надзвичайно важлива. В психології виділяють такі взаємопов'язані компоненти психологічної готовності дитини до шкільного навчання: мотиваційна, фізіологічна, інтелектуальна, емоційно-вольова та соціальна.

· Мотиваційна готовність виявляється у настроях дитини, її прагненні, бажанні йти до школи, яке поєднується з тим, як дитина уявляє вимоги школи, наскільки готова змінити свою дошкільну, ігрову позицію.

· Фізіологічна готовність означає достатній рівень розвитку психофізіологічних (рівень сформованості дрібної моторики), фізіологічних (ріст, вага, кількість постійних зубів) й анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму, стан здоров'я (фізіологічна зрілість). Цей рівень повинен забезпечити витримання дитиною відповідних навантажень і стимулювати до подальшого розвитку. Важливою складовою даної компоненти є соматичне і психічне здоров'я дитини, сформованість навичок здорового способу життя.

· Інтелектуальна готовність пов'язана з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини. Але не лише з рівнем, який досягнуто: важливим є фактор здатності цієї сфери до подальшого розвитку, утворення вищих психічних функцій, нових між функціональних психологічних систем.

· Емоційно-вольова готовність визначається рівнем сформованості довільності основних психічних процесів та поведінки, само організованістю, зосередженістю, умінням контролювати свої емоції. Соціальна готовність означає адекватність дитини, її здатність жити і розвиватися в соціальному оточенні, мати відповідні навички комунікації, соціальну компетентність (вербальну активність, виконання вимог та дотримування правил поведінки, відстоювання власної позиції, прийняття рішень, орієнтація у просторі та часі).

Рівень розвитку психологічної готовності дитини до шкільного навчання є дуже важливим показником. Для шестирічних дітей з високим рівнем психічного розвитку найбільш типовим є кооперативно-змагальний характер спілкування з однолітками, довільність у сфері взаємодії з дорослими та відкриття дитиною своїх переживань у сфері самосвідомості, крім того, принципово важливим є:

· сформовані прийоми ігрової діяльності, розвинена соціальна активність, засвоєні моральні та поведінкові норми; розвинена уява;

· високий рівень наочно-образного мислення, пам'яті, мовлення.

Важливі також:

· ЗАГАЛЬНА ОБІЗНАНІСТЬ (ЗАПАС ЗНАНЬ). Вміння розповісти про себе, батьків, місто, пори року, рослини, тварини, овочі і т.п.

· УВАГА: Знайти розбіжності між малюнками; Знайти пару предмету;

· ПАМ’ЯТЬ (зорова, слухова

· МИСЛЕННЯ (вміння робити умовиводи, висновки, аналізувати, порівнювати) Знайти, чим подібні і чим відрізняються предмети; Узагальнити групу предметів; Вміння порівнювати предмети за розміром, формою, орієнтуватися у просторі, керуючись поняттям “далі-ближче”, “вгорі-внизу”, “праворуч-ліворуч”, “більше-менше” та ін.

· МОВЛЕННЯ: Фонематичний слух (правильна вимова всіх звуків мови). Вміння за серією малюнків скласти оповідання.

· РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ РУКИ: Вміння скопіювати дане зображення предмету, напису.

· ДОВІЛЬНІСТЬ ПОВЕДІНКИ: Здатність вислухати дорослого, правильність виконання завдань.

· БАЖАННЯ ІТИ ДО ШКОЛИ.

Таким чином психологічна готовність до шкільного навчання – це різнобічна характеристика дитини, за допомогою якої можна дістати уявлення про рівень загального розвитку майбутнього школяра, про ті психологічні якості, які матимуть вирішальне значення для успішності на початковому етапі навчання.

Емоційний інтелект — це здатність розпізнавати емоції інших людей + свої власні.

Емоційний інтелект — це здатність розпізнавати емоції інших людей + свої власні, а також правильно їх називати. Саме тому дуже важливо розвивати цю здатність у дітей ще з самого раннього віку. Далі, ми розглянемо ряд порад, як це можна зробити.

Емоційний інтелект у дитини: як його розвинути?

Важливі аспекти розвитку емоційного інтелекту у дитини:

1. Дитяча точка зору — це важливо. Обов’язково визнавайте думки власної дитини та співпереживайте їй. Адже просто розуміння батьків допоможе вирішити величезну кількість дитячих проблем.

2. Самовираження. Також важливо дати дитині можливість вільно виражати власні емоції. У вашому домі має панувати атмосфера, у якій малюк може без перешкод самовиражатися (висловлювати свої почуття).

3. Проблеми. Обов’язково вчіть свою дитину розв’язувати проблеми та давати раду емоціям, що безпосередньо з ними пов’язані. Першочергово ви маєте допомогти малюку розв’язувати його проблеми. Це розвине його емоційний інтелект, а також мотивуватиме його самостійно долати проблеми в подальшому житті.

4. Ми такі, які ми є. Дуже важливо сприймати власних синів та дочок такими, якими вона є. Всі їх особливості зовнішності та характеру, індивідуальність та духовні якості є даністю, що потребує безумовної любові та абсолютно прийняття.

5. Говоріть про вашу любов. Завжди будьте відвертими з власним малюком. Говоріть йому про власні емоції, особливо про власну любов до нього. Чудово буде, якщо кожен наступний день ви будете розпочинати і закінчувати обіймами, а також словами: «Я дуже щаслива, що в мене є ти! Я тебе так сильно люблю!».

6. 5 почуттів. Розкривати цей світ перед дитиною потрібно у цілковитому його різноманітті. Відмінним помічником в даній ситуації стануть коробочки з емоціями, всередині яких знаходяться предмети, які нагадують певне вміння, переживання, а також почуття.

7. Гра. Це основа для розвитку до розвитку емоційного інтелекту. Під час гри з малюком, у вас буде чудова можливість проявляти свої почуття, на прикладі вигаданих персонажів показувати позитивні та негативні емоції, звертати увагу дитини на їх вчинки та наміри. Згодом даний досвід дитина успішно перенесе у своє власне життя.

8. Музика. Також ні в якому разі, не варто нехтувати класичною музикою. Щоб її зрозуміти не потрібно бачити рухів музиканта або знати мову. Саме тому, музика для вашої дитини буде самим дієвим і найпростішим методом познайомитися з різними емоціями.

9. Спорт. Доведено, що під час занять фізкультурою налагоджується робота абсолютно всіх життєво важливих процесів, відновлюється кровообіг, а також поліпшується діяльність мозку.

10. Казки. Обов’язково читайте своїй дитині казки. При чому робіть це з емоціями та натхненням. Таким чином ви прищепите малюкові любов до книг та покажете їй дивовижний світ фантазій.

11. Пригоди. Кожен день створюйте для свого маленького принца / принцеси все нові та нові пригоди. Завжди показуйте даний світ з іншого боку, ламаючи шаблони. Важливо, щоб це були цікаві ігрові простори, приємні знайомства, а також позитивні моменти.

12. Сон. Нестача сну негативним чином впливає практично на всі сфери нашого життя. А малюку, який росте та розвивається, повноцінний сон та вміння розслаблятися є життєво необхідними.

13. Соціалізація. Привчайте власних дітей до колективних занять з самого раннього віку. У сім’ї — це творчість чи спільне прибирання, а в гостях — це ігри для 2-х або 3-х дітей.

Висновки

Пам’ятайте: основну роль в розвитку емоційного інтелекту відіграє мама, адже саме завдяки їй малюк починає пізнавати навколишній світ. Любов матері, доброта та ласка вчать нас самим позитивним і прекрасним емоціям.

Критичне мислення — це....

Критичне мислення — це здатність дивитися на проблему, аналізувати її та висувати творче та ефективне рішення. 

Воно є однією з найважливіших навичок, які наші діти можуть навчитися. Навички критичного та творчого мислення допомагають нам приймати правильні рішення та знаходити вихід навіть з найскладніших ситуацій. Діти з хорошими навичками критичного мислення будуть більш успішними, як стануть дорослими.

Далі, ми розглянемо 3 простих способи, за допомогою яких ви можете заохотити критичне та творче розв’язання проблем у ваших дітей.

Цим поділяться з нами Дмитро та Галина Кайгородови – засновники початкової школи та дитячого садочка Кияночка, що розташаваний по вулиці Борщагівська, 204-г, та у житловому комплексі “Ліпинка”, на вулиці Сергія Данченка 2А.»

Навчайте дітей бавитися самостійно

Коли наші діти є немовлятами, ми любимо їх на руках та обіймати. Ми граємося з ними, тому що вони ще не можуть розважитися самостійно і взаємодіємо з ними, навчаючи новим діям та рухам.

З роками, замість того, щоб продовжувати покладатися на нас для розваги, ми починаємо навчати їх, як можна розважати себе самостійно. Частиною цього процесу є те, що вони проводять час наодинці з собою.

Невже ми залишимо дитя нудьгувати? Так, правильно! Саме нудьга мотивує дитину знайти собі якесь заняття. Дослідження показують, що діти, які знають, як заповнити свій час, рідко відчувають себе ізольованими або самотніми. Навпаки, буучи творчою особистістю, вони вчаться задовольнятися будь-якою ситуацією й дійсно веселяться.

Що дасть самостійність для дитини?

Самостійність дуже важлива, адже вона вчить дитину:

1. бути спокійною;

2. обходитись без батьків;

3. розв’язувати проблеми.

Заохочуйте творчу гру

Творчість потрібна дітям, щоб мислити нестандартно. Але сучасні діти, яким доступні всі блага цивілізації, не є творчими. Вони більше не перетворюють палицю на коня або у меча, тому що вони можуть пограти у відеоігри, де їхній персонаж може їздити на коні чи розмахувати мечем. Тому для багатьох з них творчість стала тим, чому їх треба навчати.

Важливі моменти:

• 1. Ніколи не пізно починати. Сьогодні творчі ігри доступні навіть для немовлят. Але якщо ваша дитина вже старша, не хвилюйтеся! Нічого страшного, починати ніколи не пізно.
• 2. Ресурси. Дайте дитині ресурси, які заохочують творчість.
• 3. Творчі простори. Ви можете призначити простір для деяких типів творчої гри. Ганок або гараж для малювання, куточок для одягання, килимок для ЛЕГО. Це допоможе приборкати творчу плутанину, яка може розвиватися під час вивчення дитиною своїх творчих сторін.
• 4. Нехай діти малюють поза лініями. Ви стурбовані тим, що ваша дитина не розфарбовує зелене дерево так, як це має бути? Або вона не може залишитися в межах ліній? Не хвилюйтесь! Вони творчі! І якщо вони помиляються, то зможуть зрозуміти, що має відбутися далі. Давайте дітям чистий папір, а також книжки-розмальовки. З чистого паперу «діти більш вільно виражаються у своїх малюнках, особливо якщо вони все ще мають обмежений словниковий запас».
• 5. Не турбуйтеся про кінцевий результат. Так, дитячий суп ніхто їсти не буде. Картина, яку намалювала ваша дитина, більш схожа на картоплю з очима. Метою творчості є процес, а не кінцевий результат. Замість того, щоб запитувати: «Що це таке?», скажіть: «Розкажи мені про це! Тобі було весело? Яка твоя улюблена частина?”. Це кращий спосіб поговорити про те, що ваша дитина зробила, і зосередитися на цьому процесі.

Будьте прикладом

Ми, мабуть, чули, що наслідування — це щира форма лестощів. Що ви відчуваєте, коли бачите, як ваші сини та дочки вас наслідують? А ви знали, що діти можуть також копіювати наші навички розв’язання проблем? А вони можуть!

Ви самі можете змоделювати способи, які допоможуть вашим дітям розвинути критичне мислення та творчі навички розв’язання проблем. Наприклад:

• Поділіться своїми помилками. Чому так важливо показувати нашим дітям, що ми теж зазнаємо невдачі? А тому, щоб вони бачили, що невдача може трапитись з кожним.
• Нехай вони висловлюють свої думки всупереч вашій. Мислення “поза рамками” розвиває уяву. Іноді думки вашої дитини можуть відрізнятися від наших, особливо коли вона росте. Їй потрібно боротися з цими думками та прийти до певного висновку. Замість того, щоб говорити їм, що вони помиляються, заохочуйте їх до виправдання цих думок. Їхнє мислення може вас здивувати.
• Зменште час, який проводиться біля екрана. Неструктурований час гри більш цінний для розвитку мозку дитини, ніж електронні засоби масової інформації. Але не тільки діти повинні скоротити час, витрачений перед екраном. Батькам також необхідно його скоротити й більше часу проводити за розмовою, а не екраном смартфона, телевізора чи ПК.
• Сімейна трапеза. Згідно з дослідженнями: вечеря повним складом є однією з найважливіших речей, які ви можете зробити разом зі своїми дітьми. Це не тільки навчить дітей їсти здорову їжу, але й покращить ваше спілкування в сім’ї.

Діти - це інвестиції в майбутнє!

Виховуючи дітей з дитинства на таких мультиках ми зможемо виховати покоління Людей, що вміють цінувати життя і здоров'я .